Владислав Негребецький народився 14 червня 1923 року у Бориславі як син Йосипа та Гелени з дому Дудзяк. У віці шести років його віддали до Закладу для Сиріт і Бідних Фонду графа Станіслава Скарбка в Дроговижі. Він провів там 10 років. Після повернення з закладу він поселився з родиною у Дрогобичі, де почав навчатися у Середній Технічній Школі Товариства Середньої Школи Технічної. Після нападу Німеччини на СРСР у 1941 році його депортували до Німеччини. Він працював на видобутку нафти для Wintershall AG у невеликому містечку Ніенгаген у Рурському краї, бувши примусовим працівником. Він перебував там до кінця Другої світової війни. Останній збережений документ з періоду примусової праці у Архівах ITS Arolsen датований 4 квітня 1945 року.
Художню роботу він почав у 1947 році як графічний редактор “Нового Світу Пригод”, автор коміксів “Бич Півдня” і “Презлав над Одрою”, співпрацював також з Краківським Видавництвом “Реклама”, для якого намалював три комікси “Веселі Пригоди Віка і Вака” з Адамом Влодеком, “Пригоди Фелька” з Вітольдом Зехентером, “Бімбо оглядає світ” з Богданом Бжезинським. З 1 вересня 1947 року він співорганізовував так звану “шлезігрупу”, яку очолював Здзіслав Лахур, “Експериментальну Студію Анімаційного Кіно” в Катовицях, яка спочатку розташовувалася в Катовицях по вулиці Мицкевича 9, потім у будівлі Воєводського Комітету Польської Робітничої Партії в Катовицях, а трохи пізніше – біля редакції газети “Трибуна Робітнича” (1947-1948 роки). Разом з художником-живописцем Здзіславом Лахуром він організував відділ анімаційного кіно.
В кінці 1949 року “Студію Анімаційного Кіно” перетворили на “Збірний Виробничий Підрозділ Анімаційного Кіно “Сілезія” зі штаб-квартирою в Віслі, а потім у Бєльську-Бялій. У складі бєльської групи він зняв два анімаційних фільми, “Чи це був сон” і “Їхній слід”, як аніматор і помічник режисера. У 1949 році він дебютував як режисер анімаційного фільму “Трактор А1”. У 1949-1950 роках він співреалізував інші фільми: “Вовк і мишенята” в реж. Вацлава Вайзера (анімація) і “Про нове завтра” в реж. Леська Лорка (анімація). У 1951 році йому було доручено створити Відділ Анімаційного Кіно в Лодзі (пізніше Се-ма-фор). У цьому ж році він зняв фільм “Розповів дятел сову”.
У 1952 році він повернувся до Бєльська, де зняв фільми “Пригоди Пінгвіна Гуці” і “Кімсобо мандрівник”. Він сконцентрувався передусім на творчості, присвяченій дитячому глядачеві. Він приймав участь у створенні близько 300 польських анімаційних фільмів як автор, співавтор або консультант. У 1962 році, як тимчасовий директор “Студії Анімаційного Кіно”, він звернувся до телебачення з ініціативою створення серій фільмів і підготував сценарій першого епізоду “Болка і Лолка” та “Пригод Блакитного Рицарика”. З обох серій були зняті фільми в бєльській студії. У грудні 1963 року Негребецький відмовився від посади директора студії і взяв на себе авторський нагляд за серією “Болек і Лолек”. З того часу він консультував і наглядав за всіма фільмами з Болеком і Лолеком. Він займав цю посаду аж до своєї смерті в 1978 році.
Він зняв перший польський панорамний анімаційний фільм “За лісом, за лісом” (1961), а також перший повнометражний польський анімаційний фільм “Велика подорож Болка і Лолка” як сценарист, режисер і художник-сценограф. Він також був ідеологом і автором багатьох серій для дітей, таких як “Пригоди Блакитного Рицарика”, “Місяць Шерстяний Ведмедик”, “Пригоди Мишки”, “Клоунчик і Пікус”, “Професор Філутек”, “Наш Дідусь”, “Порушення Балтазара Губки”.
У лютому 2022 року в галереї polishcomicart.pl відбулася виставка перших і єдиних до цього часу робіт Владислава Негребецького під назвою “Від Пряслава з Одри до Болка і Лолка”. Незначна кількість робіт автора, які були представлені там, вдалося врятувати завдяки дружині Негребецького – Ельжбеті. Після смерті Негребецького відмовилися видати його дружині сотні тисяч малюнків і художніх робіт, які він залишив у бєльській “Студії Анімаційного Кіно”, не лише з Болеком і Лолеком. Усі вони були знищені в “Студії Анімаційного Кіно” в Білську.
Робота Владислава Негребецького в анімації залишила незабутні сліди в польській культурі. Він вніс великий внесок у розвиток польської анімаційної індустрії, створивши незабутні персонажі і серії, які завойовали серця мільйонів глядачів, особливо дітей. Його талант, креативність і посвячення роботі в анімації залишаться в пам’яті нащадків і віддані шанувальники його творчості.
НАГОРОДИ
У 1960 році Владислав Негребецький отримав нагороду Голови Ради Міністрів. У 1969 році він спільно з Альфредом Ледвігом, Лехославом Маршалком, Лешеком Мехемом і Єжим Шонборном отримав І премію, присуджену Міністром Культури і Мистецтва, за внесок у сферу анімаційного кіно для дітей. У 1976 році було нагороджено Дипломом Міністра Культури і Мистецтва. Ці визнання підтверджують його значний внесок та досягнення в польському анімаційному кіно.
Filmografia[edytuj | edytuj kod]