Колись давно Борислава як такого не було, це було негласне об’єднання сіл. Сам “Великий Борислав” був утворений Постановою Ради Міністрів Польщі 20 травня 1930 року, а розпорядженням Міністра Внутрішніх Справ 26 липня 1933 року затверджений новий статут (права) міста, у тому числі як одиниці воєводського підпорядкування – за активної участі Броніслава Войцєховського посла до сейму трьох скликань, 1928-38 рр. директора АТ “Ґазоліна” та українського посла від УНДО, організатора “Пласту” в Тустановичах Максимовича Антіна.
Борислав, Тустановичі та Волянка, Мразниця, Баня Котівська, Понерла та Губичі злились в єдиному “міському організмі”. Великий Борислав займав 72 км² і був до ІІ Світової війни, після Варшави та Лодзя, найбільшим містом у Польщі за площею.
Головна вулиця Борислава, що пролягала з півночі на південь, була протяжністю 14, 5 км. У першій частині вона називалася вулиця Дрогобицька, у місті вона називалася Панська, з 1932 року перейменована на вулицю Костюшка, а за містом – на Діл. Ширина міста у напрямку схід-захід становила майже 12 км. Перепад висот по вулицях Дрогобицька-Міцкевича-Костюшка-Пілсудського з півночі на південь становить 304 – 550 м (гора Городище 641 м,), Томина гора на Бориславських Ділах має 816 м., перевал Бухів на Східницю 660 м.
На головній вулиці Борислава були здебільшого дерев’яні забудови та будинки. Але в той же час дуже багатий та різноманітний вигляд мали магазини довкола: вони були дивовижними! У 1930-х роках у Бориславі було до сотні кам’яних будівель, у тому числі поштове, відділення каси ощадності (банк) , будівля “Sokoł” та будівлі компанії “Ліманова”, які складали лише 8 % від всієї забудови.
Іноземний капітал, який охоплював близько 80% польської нафтової галузі, не був зацікавлений в житловому будівництві. Однак Борислав розширювався і з часом ставав все більш цікавим та неординарним промисловим містом, цілком нетиповим для нашого терену.
Ігор Романюк